Але усі сучасні свердловини не подолали позначку у 13 км. А тепер порівняйте цю цифру з даними про радіус Землі. До того ж результати дослідження кернів зі свердловин не завжди збігаються з теоретичними моделями. Отож, як бачимо, ми нічого достеменно не знаємо про те, що та як у нас під ногами. Тут наука рухається від загальних теоретичних припущень до фактів. Повторімо й узагальнимо їх, а у подальшому, можливо, хтось із вас відкриє інші способи доказу чи спростування цих положень
1 Властивості літосфери
Земна кора — тверда частина літосфери до межі Мохоровичича (швидкість сейсмічних хвиль зростає стрибком), яка відділяє земну кору від мантії. Потужність — від 5 до 75 км. Виділяють типи: материковий (базальтовий, гранітний, осадовий шари) та океанічний (відсутній гранітний).
Астеносфера — верхній шар мантії з пластичними речовинами, що забезпечують «ковзання» літосферних плит та їх ізостатичну рівновагу.
2 Тектоніка літосферних плит
Переважає гіпотеза мобілізму — літосферні плити рухаються горизонтально зішвидкістю 1–7 см/рік. Плити зіштовхуються (континентальна з океанічною — формується зона субдукції з утворенням жолобу, дві океанічних — зона субдукції з утворенням острівної дуги, дві материкових — формування складчастості) чи розходяться (океанічні чи материкові рифти).
Крайові частини плит зазнають більших змін — сейсмічно активні пояси. Внутрішні райони —порівняно стійкі ділянки, платформи. В межах платформ виділяють щити та плити.
Існує гіпотеза періодичного розширення та стискування Землі.
3 Процеси в надрах і на поверхні Землі, їх наслідки
Процеси в надрах Землі — ендогенні, рушійною силою є процеси в магмі. Процеси на поверхні —екзогенні, рушійна сила — енергія зовнішніх оболонок Землі, перетворена із сонячної.
Потік матерії й тепла з мантії до поверхні планети — магматизм. Застигання магми в глибинах земної кори — інтрузивний магматизм (утворюються інтрузивні тіла, наприклад Карадаг), вихід на поверхню — ефузивний (вулкани). Магматизм зумовлює вулканізм, землетруси, складкоутворення, розрив шарів гірських порід, підняття й опускання територій.
Вулкани виникають у місцях розломів, можуть бути центрального типу (конуси) й лінійного (тріщинні).
Землетрус— підземні поштовхи і коливання земної поверхні, зумовлені раптовими розломами і зміщеннями земної кори. Поштовхи з точки виникнення (гіпоцентр, вогнище, осередок) хвилями (швидкість близько 7 км/с) розповсюджуються навкруги залежно від сили поштовху (в меншій мірі — від середовища поширення). На поверхні максимальних коливань зазнає точка над гіпоцентром — епіцентр.
Складкоутворення може відбуватися без порушення суцільності шарів гірських порід (антикліналі — випукла складка, синкліналі — увігнута) або з розломом шарів (якщо гірські породи втратили пластичність) і зміщенням їх уздовж лінії розлому (брилові, тектонічні структури, наприклад, столові гори, западини озер).
Внаслідок підняття й опускання територій континентальні умови (регресія моря) змінюються морськими (трансгресія моря) й навпаки.
У цілому діяльність зовнішніх процесів спрямована на нівелювання нерівностей поверхні. Постійно відбуваються: руйнування раніше створених форм рельєфу (денудація, ерозія), транспортування зруйнованого матеріалу та його акумуляція.
4 Небезпека вулканічних, сейсмічних, гравітаційних (зсувних) процесів
Вулканічні явища більш передбачувані. Наслідки: лавові потоки (t 1000–2000 °С), пірокластичні потоки (вибухова суміш розжарених газів, попелу, скельних уламків), викиди попелу (засипають місцевість, затуляють сонячні промені, є ядрами конденсації дощових крапель), лахари (по типу селів), викиди отруйних газів, вулканічних бомб.
Сейсмічні процеси виникають зненацька, відбуваються блискавично, можуть призводити до катастрофічних руйнувань і суттєвих перетворень вигляду місцевості. Моретруси призводять до утворення цунамі (швидкість понад 700 км/год, у затоках заввишки 40 м і більше).
Гравітаційні процеси призводять до швидкої, часто непередбачуваної зміни місцевості різними за обсягом масами гірських порід.
Поняття «геологічне середовище людства»
Це верхня частина літосфери, що зазнає впливу інженерно-господарської діяльності людини, тобто природно-соціальне явище. Верхня межа — денна поверхня, нижня визначається технічними можливостями проникнення. Компоненти: гірські породи, гази, ґрунти, рельєф, підземні води, інженерно-геологічні явища.
-Опрацювати § 9.
23.11.20.
Географія 11 клас.Сьогодні ми маємо опрацювати
параграф 12.
Тема: Атмосфера та системи Землі.Сонячно-Земні взаємодії.
Перегляньте відео до теми:
Презентація до теми:
11.02.2021р.
Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ СВІТУ
Усі ми — пасажири одного корабля на ім’я Земля.
Антуан де Сент-Екзюпері, французький письменник
ТЕМА 1. ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР
§ 19. Світосистема «суспільство — природа»
• Назвіть і коротко розкрийте сутність основних тенденцій розвитку світового господарства. Яку роль у формуванні глобального світового господарства відіграють ТНК?
СВІТОСИСТЕМА ЯК РЕЗУЛЬТАТ І ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ В СИСТЕМІ «СУСПІЛЬСТВО — ПРИРОДА». Основою світового господарства є географічний поділ праці, зумовлений нерівномірним розподілом різних компонентів природи та поширенням певних природних явищ. З появою перших держав і розвитком між ними торговельних відносин поступово ускладнилися процеси господарської діяльності, що створило умови для поглиблення поділу праці, концентрації та спеціалізації виробництва, інтеграції між різними видами економічної діяльності не лише в межах держави, а й природно-історико-господарського регіону та в усьому світі (мал. 84).
• Що таке світове господарство? Які передумови його формування вам відомі?
Мал. 84. Основні етапи в розвитку світового господарства
У розвитку перших держав важливим була поява торгівлі між ними. Згодом утворилися регіональні ринки, що поступово об'єднувалися і створили світовий ринок збуту. Далі сформувався фінансово-кредитний сектор послуг. Їх надають спеціалізовані установи у провідних містах відповідних світів-економік, адже міста і гроші породили сучасний світ. Кредитно-фінансові установи поєднуються в цілісну економічну систему, яка визначає напрями господарського розвитку держав.
Збільшення обсягу світової торгівлі та поява нематеріальних грошово-кредитних механізмів привело до поєднання глобальних, національних, регіональних інтересів у сучасному світі. Наслідком глобалізації є посилення взаємодії між державами в різних сферах людської діяльності та зростання мобільності населення. Особливо тісними вони є у сфері економіки, тому господарські відносини залишаються матеріальною основою добробуту. (Поясніть чому.)
Результатом процесу формування глобальної єдності в системі «суспільство — природа» є світосистема.
• Поясніть, що означають поняття «міжнародна спеціалізація країни» та «міжнародний поділ праці».
Світосистема — сукупність великих людських спільнот (цивілізацій, регіональних і планетарних об'єднань, держав та інших структур), яка формується внаслідок їхньої взаємодії в господарській, політичній та культурній сферах і є найважливішим чинником внутрішнього відтворювального процесу в кожній окремо взятій спільноті та істотно впливає на її розвиток.
Сучасна світосистема є багатовимірною структурою. Вона складається не лише з двох сотень країн, а й безлічі інших акторів. Особливо велику роль відіграють корпоративні утворення, діяльність яких вийшла за межі «своїх» країн, де вони виникли, і набула глобальних масштабів. Це транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ) та інші інституції в інформаційно-технічній, консалтингово-аудиторській, страховій справі тощо. (Назвіть їх.)
Міжнародні організації (наприклад, МВФ) є важливими акторами світосистеми. Вони здійснюють функції, які держави не могли б здійснити самостійно. Саме вони координують сповнені протиріч міжнародні відносини.
Важливу координуючу роль відіграють також регіональні інтеграційні утворення: ЄС, НАФТА, АСЕАН та ін. У їхніх рамках створюються регіональні економічні об'єднання, що суттєво впливають на світову економіку
Таким чином, світосистема поступово перетворюється на багатополярну. За різними цивілізаціями, регіонами, державами визнається право на рівноправність, ексклюзивність, життєву важливість їхніх цінностей, досвіду, впливу на загальний соціально-економічний розвиток.
Одним з нових центрів піднесення є арабські країни Перської затоки зі значними покладами природного газу й сирої нафти. Це сприяє великій розбудові міст із сучасною інфраструктурою.
Процес формування нового світового порядку супроводжують поширення й загострення кризових явищ. Переважно це країни, що розвиваються. Зокрема, війна в Сирії переросла в глибоку регіональну кризу. Її наслідком є поява «Ісламської держави». Застосовуючи новітні методи комунікацій, організація значно поширила свій вплив і намагається заручитися підтримкою на міжнародному рівні, здійснюючи для цього терористичні акції.
Економічна активність людства базується на використанні ресурсів природи та природних умов. У міру активізації господарської діяльності всі природні екосистеми опинилися під загрозою. Особливо гостра проблема — нестача прісної води. Інші загрози — зменшення площі лісів, винищення багатьох видів рослин і тварин, зменшення біологічної продуктивності океану, наростання дисгармонії в циркуляції атмосфери тощо. Для стабілізації процесів було розроблено стратегію сталого розвитку.
У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на конференції ООН з питань навколишнього середовища й розвитку були ухвалені документи, які лягли в основу нової парадигми розвитку людства в майбутньому. Вона отримала визначення стратегії сталого розвитку. У її основу покладено визнання тісного взаємозв'язку економічних, соціальних та екологічних проблем суспільства світу й окремих країн і розуміння того, що забезпечення розвитку світосистеми можливе тільки на системній, комплексній основі з урахуванням продуманого балансу розвитку природи й суспільства
Таким чином, людство усвідомило необхідність зміни підходів до використання ресурсів природи та необхідності узгодження і скоординованих дій у розвитку господарства планети.
ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД СВІТОСИСТЕМИ: ДЕМОГРАФО-ЕКОЛОГІЧНА, ЕКОНОМІЧНА, ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА, СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА, ГЕОПОЛІТИЧНА ПІДСИСТЕМИ. Глобалізація є багатовимірним чинником становлення світосистеми, у складі якої вирізняють важливі складові.
Демографо-екологічна складова. Її сутність визначається причинно-наслідковим впливом зростання кількості населення, його потреб й обсягів споживання на біосферу.
Головними чинниками, що призвели до сучасної кризової екологічної ситуації, є: демографічний вибух, урбанізація, індустріалізація та хімізація сільського господарства. Незважаючи на те, що в багатьох розвинених країнах народжуваність в останні десятиріччя відчутно загальмувалась, кількість населення земної кулі продовжує зростати. Більшість людей зосереджується у великих містах, а кількість зайнятих у сільському господарстві, щороку зменшується. Прогодувати величезні маси міських жителів стає дедалі складніше. Тому застосовують хімічні методи для підвищення родючості сільськогосподарських культур.
Зростання антропогенного тиску на природу зумовлює екологічну відповідальність людини за свою господарську діяльність.
Економічна складова. Змістову сутність цієї складової характеризують процеси інтернаціоналізації світової економіки й формування міжнародних господарських циклів. Наслідком впливу цієї складової на суспільний розвиток є формування центрів зосередження багатств і прийняття найважливіших політичних й економічних рішень (наприклад, м. Нью-Йорк, США).
Геополітична складова визначає перетворення світу на багатополюсний без виразного одного чи двох центрів прийняття політичних рішень.
Соціокультурна складова впливає на суспільний розвиток і реалізується через поширення західного способу життя в усьому світі, міжнародного обміну культурними цінностями.
Інформаційно-технологічна складова. Її вплив визначається бурхливим зростанням і планетарним поширенням технічних систем і технологічних процесів, які змінюють усі сфери життя суспільства і спричинюють утворення технологічного й інформаційного простору — системи цінностей, стереотипів, ідей та інших аспектів духовного життя людства.
Світосистему слід розглядати як результат і як процес формування глобальної геопросторової єдності, генетичної та функціональної взаємодії:
- натуросфери, що охоплює земну поверхню та акваторію Світового океану, включаючи надра (літосферу), атмосферу, гідросферу, біосферу, й утворює «життєвий простір» функціонування людства;
- соціосфери, у якій відбувається індивідуальне й суспільне відтворення людини як елемента демосфери;
- економосфери, як сукупності відносин, що виникають у процесі виробництва й розподілу благ;
- техносфери, яка охоплює взаємодію технічних засобів освоєння життєвого простору з природно-ресурсним потенціалом території на основі науково-технічного прогресу;
- культуросфери, що відтворює культурні цінності та якісні властивості суспільного життя у відносинах міжцивілізаційного діалогу;
- політосфери, що визначає суспільні відносини, основою яких є проблема опанування, утримання й використання влади.
У такому разі функціонально-компонентний склад такого глобального системного утворення, як світосистеми, формують:
- демографо-екологічна підсистема, яка розуміється як глобальна геопросторова природно-ресурсна основа, передумова й наслідок відтворення людини й соціуму у взаємодії з природою, а отже, як сукупність причинно-наслідкових зв'язків між людиною і природою у формуванні життєвого простору;
- економічно-адміністративна підсистема, що охоплює сукупність виробничих відносин у єдиному економічному просторі, переміщенні товарів, послуг, капіталів і робочої сили;
- інформаційно-технологічна підсистема, яка уособлює в собі технічні системи й технологічні процеси з передачі, накопичення, використання інформації як ресурсу розвитку людства;
- соціально-культурна підсистема, сутність якої визначається відносинами та структурами, що формуються в результаті суспільного відтворення людини, у процесі генетичного й функціонального обміну культурними цінностями;
- політична підсистема, яка відтворює правові відносини та структури, пов'язані з відносинами влади, управління й функціонування державних і наддержавних інститутів сучасності.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР, ЙОГО СИСТЕМОУТВОРЮВАЛЬНА РОЛЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ.
Сучасний світ можна розглядати як сукупність взаємопов'язаних між собою складових, адже на сучасному етапі до традиційних суб'єктів міжнародної політики — держав, долучилися ще й міжнародні організації, наднаціональні утворення та ТНК.
Найважливішу системоутворюючу роль у світовому господарстві відіграють чотири типи просторів — географічний, економічний, інформаційний і соціокультурний, у межах яких функціонують підсистеми, що забезпечують саме існування світової економіки.
У географічному просторі — це сучасні види транспорту і зв'язку, без яких не може нині функціонувати жодний центр економічної діяльності. У світі налагоджена взаємодія різних видів залізничного, автомобільного, річкового, морського й авіаційного транспорту та зв'язку. Глобальну підсистему транспорту та зв'язку створюють різні компанії, що діють одночасно в кількох країнах.
В економічному просторі системоутворювальну роль відіграють світові фінансові інститути, серед яких провідне місце посідають Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова організація торгівлі (СОТ), а також центральні банки США (Федеральна резервна система), Великої Британії, ЄС, Японії. Саме вони забезпечують фінансові розрахунки у світовому господарстві й стійкість головної світової валюти — долара США. Важливе значення у функціонуванні світового економічного простору мають ТНК (форзац 2) і система офшорів, через які проходить велика кількість коштів. Особливого значення при цьому набули спеціалізовані телекомунікаційні мережі, такі як СВІФТ, якими здійснюють миттєві перекази коштів у всьому світі.
Інформаційний простір завдяки низькій вартості, цінності та оперативності передачі інформації є основою розвитку постіндустріальної нет-економіки країн світу. Велику роль у цьому відіграє Інтернет, де вільно поширюється інформація та встановлюються контакти між людьми. Першість у створенні та постачанні інформації належить глобальним інформаційним системам, зокрема «Рейтерз», «CNN», «Франс Прес», «ВВС», які формують громадську думку у різних країнах світу через поширення аналітичних матеріалів і програм новин різними мовами.
Соціокультурний простір під впливом глобалізації зазнає суттєвих змін у всіх складових науки, освіти, культури, етики, ідеології, релігії. Виникають спеціалізовані мережі науковців в Інтернеті, поширюються нові стандарти життя, модні тенденції, набувають світової популярності діячі культури й мистецтва різних країн світу, має місце постійний діалог між представниками різних ідеологій та релігій. Таким чином, виникає мультикультурна глобалізована спільнота.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне
- Глобалізація — процес утворення єдиної світової системи в різних сферах буття людства. Результатом цього процесу стало формування світосистеми.
- Світосистема є результатом процесу формування глобальної геопросторової єдності, причинно-наслідкових ефектів зростання масштабності потоків і структур суспільної активності, швидкості й інтенсивності генетичних і функціональних взаємодій у системі «людина — природа».
- Функціонально-компонентну структуру цього глобального системного утворення формують демографо-екологічна, економіко-адміністративна, інформаційно-технологічна, соціально-культурна та політична підсистеми.
- Важливу системоутворювальну роль відіграють чотири типи просторів: географічний, економічний, інформаційний і соціокультурний.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Дайте визначення поняття «світосистема».
- 2. Назвіть підсистеми світосистеми.
- 3. Схарактеризуйте географічний простір світосистеми.
- 4. Як ви розумієте глобальну єдність у системі «суспільство — природа»?
- 5. Яку роль відіграє географічний простір у формуванні глобального світового господарства?
- 6. Як впливає глобалізація на місцеву та національну культуру? Наведіть приклади нових свят, що ввійшли в життя українців.
- 7. Який вплив має глобалізація на вашу сім'ю або школу?
Працюю з картою
Нанесіть на контурну карту воєнні конфлікти, що мали місце в минулому році. Поясніть причини їх виникнення.
Шукаю в Інтернеті
Що означає «Рейтинг глобалізації» (Globalization Index), які його основні параметри? Яке місце за рівнем глобалізації посідає в ньому Україна?
Генерую ідеї
Висловте свою думку щодо зростання чисельності української молоді, яка виїжджає здобувати вищу освіту за кордон. Чи є це корисним для України? Які позитивні й негативні аспекти навчання вітчизняного юнацтва в інших країнах світу?
Немає коментарів:
Дописати коментар